МЕДОТОЧИ́ВИЙ, а, е, заст. Облесливий, нудотно-солодкий. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? (Тарас Шевченко, II, 1953, 289); Князь кинувся, мов голий у кропиві. Та генерал немов того й не бачив І далі лив слова медоточиві (Іван Франко, XII, 1953, 358).