Словник української мови

МЕ́ДИК, а, чол. Фахівець з медицини. Борис був медик і з замилування гігієніст (Іван Франко, III, 1950, 83); Навіть і медики визнавали, що «бабині купання дають певний ефект...» (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 214);
//  розм. Студент медичного інституту або факультету. Мені позавчора сказав один знайомий, що моє обличчя дуже нагадує якогось медика третього курсу (Володимир Самійленко, II, 1958, 322); [Мальванов:] Медик? На якому курсі? [Вернидуб:] Через тиждень кінчаю (Іван Кочерга, II, 1956, 28).