МЕЛАНХО́ЛІК, а, чол.
1. Один з чотирьох типів темпераментів людини, що характеризується пригніченим сумним настроєм; людина з таким темпераментом. Меланхолік — людина, яка відзначається порівняно невеликою різноманітністю емоціональних переживань (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 212).
2. Людина, схильна до меланхолії (у 1 знач.). Серед дітей одиначок є два типи: один — меланхолік, мовчазна, сувора, замкнена в собі дитина.., другий — жвава, весела, властолюбива (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 427).
3. Людина, хвора на меланхолію (у 2 знач.).