МЕЛОДІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Приємний для слуху; милозвучний. В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293); Пісня зачарувала всіх. Два ніжні мелодійні голоси злилися в один, засумували, зажурилися над долею нещасливої красуні Суліко (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 14); Музика грав Повільний мелодійний менует (Леонід Первомайський, II, 1958, 68).
2. спец., рідко. Те саме, що мелодичний 1. У процесі «випробування» пісенної творчості композиторів народ вносить і свої корективи до окремих мелодійних зворотів, пристосовуючи їх до свого музичного мислення (Мистецтво, 6, 1955, 10).