МЕЛОДИ́ЗМ, у, чол. Елементи мелодійності, милозвучності, пісенної основи в музиці. Як характерна риса мелодизму Стеценка, пісенність виявляється навіть у формах, що нібито не вимагають її (Народна творчість та етнографія, 4, 1961, 57); Він [Л. М. Ревуцький] — автор першого на Україні фортепіанного концерту, справді народного за своїм мелодизмом і ліричністю (Вечірній Київ, 29.I 1972, 3).