МЕМБРА́НА, и, жін., спец.
1. Гнучка перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору; застосовується у пристроях для вимірювання тиску, телефонах і т. ін. Телефоніст сидів на низенькій колоді в кутку й безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Юрій Яновський, II, 1954, 8); Хто ж його знає, може десь під ліжком стоїть мембрана, що транслює чудному господареві кожне слово, промовлене наодинці (Юрій Смолич, I, 1958, 63); * У порівняннях. І дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси, здавалося, все починало від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана (Олесь Гончар, III, 1959, 91); Увесь мій організм і кожна жилка напружені, як та мембрана! (Павло Тичина, II, 1957, 115).
2. Тонка гнучка перетинка, плівка, що відділяє одне від одного шари клітин, порожнини, м'язові тканини. Вважають, що на поверхні клітини є тонка мембрана, яка відділяє її від оточуючого середовища (Наука і життя, 11, 1962, 30).