МЕНЕСТРЕ́ЛЬ, я, чол. У середньовічній Франції та Англії — мандрівний поет-музикант. Співають менестрелі балади сонцю (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 85); * Образно. Знаю, прийдуть нові менестрелі, тисячі невідомих Сосюр (Володимир Сосюра, I, 1957, 212).