МЕНШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати меншим
(про обсяг, кількість, величину чого-небудь);
зменшуватися. З кожним днем міняється й плата за роботу:
то більшає, як багато товару присуне, то меншає
(Панас Мирний, II, 1954, 78); Чує Хо, що сила його слабшає,
що сам він меншає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 175); Відстань
між планетою і ракетою меншала (Володимир Владко, Аргон. Всесв.,
1947, 109); Осінь непомітно золотила сади,
розсипала багрянець. Дні меншали, ранки ставали
прохолодними (Панас Кочура, Родина.., 1962, 48);
// безос. Дедалі
втікачів і догонців меншає, але частіше з'являються
переможці елліни, що женуть списами поперед себе,
мов отару, гурти.. троянців і троянок (Леся Українка, II,
1951, 324); Води в шлюпці меншало, і вона більше не
прибувала. Троє гребців виливали її касками,
каструлею й були вже мокрі від поту й від води (Василь Кучер, Голод,
1961, 229).
2. Ставати меншим (про силу, інтенсивність, ступінь чого-небудь); слабшати. Бабуся-зима знала людей. Вона знала їх зависті, злості, амбіції, знала, як тяжко гнобили себе, не раз бувало ще й кров потекла, але те вже давно було і з часом все те якось меншало, лагідніло (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 183); Перша зірка блиснула, за нею Друга, третя — меншає пітьма (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 204).