МЕНЗУ́РКА, и, жін., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об'ємів рідини, газу. Дівчина з серцем поставила мензурку, яку тримала в руці. Мензурка гучно стукнула (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 67).
МЕНЗУ́РКА, и, жін., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об'ємів рідини, газу. Дівчина з серцем поставила мензурку, яку тримала в руці. Мензурка гучно стукнула (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 67).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 672.