МЕРЕХКОТІТИ, тить, недок., розм. Те саме, що мерехтіти 2. Коли будився [Іван], перша його думка була: а муха там десь пищить у пітьмі, не бачить сонічка [сонечка], до котрого так полискувалася і крильцями мерехкотіла! (Іван Франко, III, 1950, 130).
МЕРЕХКОТІТИ, тить, недок., розм. Те саме, що мерехтіти 2. Коли будився [Іван], перша його думка була: а муха там десь пищить у пітьмі, не бачить сонічка [сонечка], до котрого так полискувалася і крильцями мерехкотіла! (Іван Франко, III, 1950, 130).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 694.