МЕРЕХТІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням мерехтіти. Глянув [Бронко] на небо. Які рухливі зірки! Їхнє мерехтіння чомусь пов'язалося в його уяві з рибою в неводі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 569); В тьмяному мерехтінні каганця видно, що обличчя людей збуджені й радісні (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 29); Парубок чув її дихання, чув дотик руки, бачив мерехтіння очей (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 345); По західному берегу за мерехтінням білої віхоли палали гори (Олесь Гончар, III, 1959, 296); * Образно. У щоденному мерехтінні фактів і вражень поет повинен відрізнити тимчасове, хвилинне від справді важливого у житті країни, народу, покоління, людства... (Радянське літературознавство, 2, 1965, 10).