МЕРЕХТІТИ, тить, недок.
1. Світити тремтливо,
нерівно (про світло); блимати, мигтіти. Лиш де-де
з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим
серпанком (Іван Франко, VII, 1951, 416); Дощ посилювався, вогні
в російському таборі тьмяно мерехтіли (Панас Кочура, Золота
грамота, 1960, 301); Тиха весняна ніч прослалася над
Галичем, мерехтіли зірки на небі (Антон Хижняк, Д.
Галицький, 1958, 84); Дівчина щулилась, хукала на посинілі
пальці й дивилась, як мерехтіло мигтючими зіницями
вогнів вечірнє місто (Олесь Донченко, III, 1956, 379);
//
Відбивати слабке, нерівне, тремтливе світло; поблискувати.
Безліч срібних свічників, дорогоцінних канделябрів і
інших посудин стояла або висіла довкола, граючи і
мерехтячи при слабім світлі ґнота (Іван Франко, V, 1951, 49); В
прозорій синяві ночі далеко внизу мерехтіла, танучи у
пітьмі, могутня Дніпрова повідь (Олександр Довженко, I, 1958, 354);
// Сяяти тремтливим блиском (про очі). Її очі
мерехтіли вогнем зворушення (Ольга Кобилянська, III, 1956, 175); Прямо на
нього дивились вузькуваті бісівські очі, мерехтіли
зеленаво-жовтим огнем (Михайло Стельмах, I, 1962, 141).
2. Швидко, в'юнко рухатися у чийомусь полі зору.
А ось в'юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять
(Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83); В голубому
прозорому небі грають, мерехтять.. голуби... (Іван Рябокляч,
Жайворонки, 1957, 229);
// Коливатися, дрижати
(про видимі випари). Явтуха Калениковича ноги
несуть із звичайною швидкістю, шапка знов метляється
в руці, над йоржиком мерехтить пара (Юрій Яновський, II,
1954, 215); На небі жодної хмарки, а земля вся парує,
і над полем мерехтить марево (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961,
32);
// Пробігати перед очима. Повз мерехтіли в очах
темні поля, силуети лісків, рідкі вогники селищ.
Машина линула, як метеор (Юрій Смолич, I, 1958, 97);
//
Яскраво виділятися дрібними плямами на якому-небудь
фоні; рябіти. Сливи мерехтять бузковими плямами в
гущині листя (Юрій Яновський, II, 1954, 179); Жовті зіниці
кульбаби мерехтіли в траві (Олесь Донченко, VI, 1957, 194);
// Невиразно виднітися; маячити. В тумані мерехтить
Козацький острів (Олександр Довженко, III, 1960, 479).
♦ Мерехтить в очах, кому, безос. — рябить в очах
у когось. Орися не спускає очей з покосу, інколи аж
мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки
(Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 220).