МЕРЕ́ЖЧАТИЙ, а, е. Оздоблений мережками.
Батькові ш'ю сорочки мережчаті (Яків Щоголів, Поезії, 1958,
341);
// Схожий на мережку, мереживо. Помалу йшла
вулицями.. і опинилась перед мережчатою брамою
великого саду (Борис Грінченко, II, 1963, 269); Їм траплялись і
біло-рожеві печериці, і жовті лисички, які ховались між
мережчатого листя папороті (Олесь Донченко, V, 1957, 69).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 675.