МЕРТВІТИ, ію, ієш, недок.
1. Поступово втрачати
ознаки живого; ставати мертвим, нерухомим. Смерть
вже за плечима. Старий дожидав [Катрі] — як
дожидав! І мертвів і оживав.. На завтра і вмер він (Марко Вовчок,
I, 1955, 251); Всім нам смерть уготована, її не
уникнеш... значить, не треба передчасно мертвіти...
(Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 372);
// Те саме, що
ціпеніти. Вони [гості] теж почали по черзі гладити
леопардову шерсть, далеко витягуючи руки, внутрішньо
мертвіючи перед звіром (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 93);
// Втрачати чутливість, рухомість; німіти (про частини
тіла). Мертвіють руки і ноги.
2. перен. Позбавлятися всього живого. Хіба мертвіють ночі літні, Коли діброви гаснуть в снах? (Павло Усенко, Листя.., 1956, 36).
3. Ставати тьмяним, блідим; згасати (про світло, освітлений предмет). Десь на сході, над самим горизонтом вони [зірки] вже сором'язливо починають стухати, і чорне величне свічадо як в'яне, неначе мертвіє від того й блякне (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 161).
4. перен. Ставати відірваним, далеким від життя. Вдень я плентавсь мов у сні, Мертвіла думка (Іван Франко, X, 1954, 206); Внаслідок «бюджетного існування» — газета сохне й мертвіє, теряє [губить] всякий ґрунт (Василь Еллан, II, 1958, 47).