МЕРТИ, мру, мреш, недок.
1. Умирати, гинути (переважно у великій кількості, масами). З щастя не мруть (Номис, 1864, № 1710); Чума з лопатою ходила, ..А люди біднії в селі, Неначе злякані ягнята, Позамикалися у хатах Та й мруть (Тарас Шевченко, II, 1953, 150); Пішли дощі, холоди. Люди на тиф почали хворіти й мерли, як мухи восени (Андрій Головко, II, 1957, 19); Пустить [літак] диму на садки, — Мруть від диму шкідники (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 36).
2. перен. Те саме, що завмирати 1. Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре (Номис, 1864, № 8758); Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить — що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Марко Вовчок, I, 1955, 28).