МЕРИНО́С, а, чол.
1. Порода овець з довгою тонкою
шерстю. Велика була отара — тисяча овець, та не
простих, панська порода — чистий меринос (Олесь Донченко,
VI, 1957, 205);
// Вівця такої породи. Не розгинаючись,
знімають [стрижії] важкі руна з мериносів, цигаїв та
Лінкольнів (Олесь Гончар, I, 1959, 105).
2. Шерсть вівці такої породи; тканина з цієї шерсті. Тиск в шість атмосфер робить пряжу [капрону] схожою на меринос (Вечірній Київ, 11.IX 1962, 1).