Словник української мови

МЕРЗЛЯКУВА́ТИЙ, а, е. Дуже чутливий до холоду, морозу. Голова завкому Заяць, мерзлякуватий, маленький, наче недорослий, не дивлячись, знімав з дротини ключі і під оплески оддавав їх новосельцям (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 160);
//  у знач. ім. мерзлякуватий, того, чол.; мерзлякувата, тої, жін. Дуже чутлива до холоду, морозу людина. Мерзлякуватому й на печі холодно (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 281);
//  Власт. людині, що боїться холоду, морозу. Вітер подужчав. Марію всю пройняло мерзлякуватим ознобом (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 172); На обличчі його розлився якийсь мерзлякуватий синій відтінок (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 94).