Словник української мови

МЕРЗЛО́ТА́, оти, жін. Мерзлий стан ґрунту; замерзлий ґрунт. — Де так, сину, довго барився? А я вже чого не передумала: чи не впав на дорозі. Мерзлота, слизота тепер, що й здоровий валиться з ніг (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 96).
▲ Вічна мерзлота — шар мерзлого ґрунту у північних районах землі, що не відтає протягом усього року. У тундрі багато боліт, бо вічна мерзлота не пропускає воду в глибину, до того ж при низькій температурі випаровування вологи незначне (Фізична географія, 5, 1956, 125); Ми добровільно у житті Взяли на себе труд Крізь гори прокладать путі, Тепло дать вічній мерзлоті (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 59).