МЕ́ШКАННЯ, я, сер.
1. Дія і стан за знач. мешкати. Вона перебралася на мешкання до подруги, щоб зберегти незайманість законспірованої батьківської квартири (Юрій Яновський, I, 1954, 112); За часів царського самодержавства в українській мові утвердився вислів: оселитись на дармовім мешканні, тобто потрапити до в'язниці (Радянське літературознавство, 4, 1963, 60).
2. діал. Житлове приміщення; житло. Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (Іван Франко, V, 1951, 69); Одного вечора, вертаючись з прогулянки повз залізничну станцію, почули, як хтось нагорі у мешканні начальника грав на фортепіано (Ірина Вільде, Ти мене не любив, 1958, 66); Недалеко від річки Рибниці, майже притулившись до Сокільських скель, стоїть почорніла від часу гуцульська хата. Це і є мешкання знаменитого різьбяра Юрка Карпанюка (Народна творчість та етнографія, 3, 1965, 64).