МЕ́ШКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Жити, проживати (у
певному приміщенні). Вілла, де я мешкаю, в
кращій, тихішій і теплішій частині острова (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 406); У тім самім домі, де мешкала
учителька Марія, була на піддашші маленька.. комірочка, в
котрій Тарас помістився з сестрами (Степан Ковалів, Світ.., 1960,
63); Оскільки в гуртожитку мешкали тільки
нежонаті, на першому поверсі містилися їдальня та
майстерня для лагодження одягу (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 107);
// Жити (в гнізді, лігві і т. ін. — про тварин, птахів).
Полетів горобчик питати, де сова сидить; сказали
йому, що вона в сухому дубі в дуплі мешкає (Леся Українка,
III, 1952, 481).
2. рідко. Жити, проживати у певній місцевості, місці. Мешкають [нащадки запорожців] по багнючих [багнистих] місцях та захлюпаних селах славетної на все царство Полтавщини (Панас Мирний, IV, 1955, 367).