МЕТІ́ЛЬНИК, а, чол., рідко. Той, хто мете, підмітає. Метільники хату замітають (Словник Грінченка).
МЕТІ́ЛЬНИК, а, чол., рідко. Той, хто мете, підмітає. Метільники хату замітають (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 690.