МЕТЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. Те саме, що
розвіватися. Метляються на вітрі стрічки в дівчат
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 371); В його чубі заплуталося сіно,
вітер хоче висмикнути, а сінина метляється, аж до
густої брови дістає (Григорій Косинка, Новели, 1962, 60);
//
Ритмічно погойдуватися від руху. — Ха-ха! — сміявся
Мустафа, і китиця на фезі в нього метлялась (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 136); У кіз на шиї метлялися мотузки (Олександр Копиленко,
Земля.., 1957, 30); Холоша була підколота так, щоб
не метлялася і не заважала ходити (Оксана Іваненко, Таємниця,
1959, 129).
2. розм. Те саме, що метатися 1. Гервасій Оникійович
метлявся по їдальні (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 433); Низько
над землею метлялись між яблунями кажани (Олесь Донченко, III,
1956, 62); По стіні метлялись тіні від каганця (Панас Кочура,
Золота грамота, 1960, 53); Породжені чорною зрадою,
мерзенні недобитки українських буржуазних
націоналістів метляються ще на імперіалістичних
задвірках як неприкаяні волоцюги (Комуніст України, 8, 1962, 57);
// Пролягати, маючи звивисту форму (про дорогу).
Дорога метляється між горами й спадає з долили в
долину (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 169).