Словник української мови

МЕТРИКА 1, жін.

1. Вчення про віршові розміри й ритми в поезії;
//  Будова вірша за певним розміром. З роками в поезії Шевченка все більше й більше переважає чотиристопний ямб, все строгішою робиться метрика, що не заважає ритмічному багатству (Максим Рильський, III, 1956, 238);
//  Розміри вірша. Леся Українка була яскравим новатором як у застосуванні нових мовностилістичних жанрів.., різноманітної поетичної метрики і засобів віршування, так і в широкому використанні народно-розмовної мови для вираження складних понять (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 537); Валентина Ткаченко шукає нових образних засобів, користуючись різною метрикою і строфікою, створюючи виразні метафори (Вітчизна, 10, 1963, 203).

2. муз. Те саме, що метр 2 2. Питання форми, метрики та ритміки народної пісні одержує у Лисенка розвиток в ході збагачення його фольклористичного досвіду (Народна творчість та етнографія, 6, 1964, 52).

МЕТРИКА 2, и, жін., заст.

1. Виписка з метричної книги про дату народження; свідоцтво про народження. — От як піду по метрики Ярині, то й про тебе попа запитаю (Леся Українка, III, 1952, 668); — Треба мати інструмент на себе і майбутніх підмайстрів, треба метрику показати, що ти законний син і що батьки твої не хлопи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 117).

2. Метрична книга. Мотуз пішов до священика й навіть достав усі виписи з метрики і забрав метричні засвідчення про своїх дядин та тіток (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 224); Давно вже призабулися Петренки й зосталися самі Гопченки, навіть у метрики повписувались, і тепер тільки родинні перекази можуть відновити родове прізвище Микити й Грицька Гопченків (Юрій Яновський, II, 1954, 154).