Словник української мови

МЕТУШИТИСЯ, шуся, шишся, недок. Рухатися безладно, похапливо або заклопотано; робити що-небудь, поратися, порядкувати поспішно. Слуги метушаться упадливо та улесно, підносячи більше та більше і вигадливих страв, і цілющого трунку (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 23); Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас, мов перед бурею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); На палубі, на трапах метушилися матроси. Вони поспішаючи кріпили якісь канати, гримів ланцюг, тупали ноги (Олесь Донченко, III, 1956, 220); Крізь парусинову завісу глядачам було видно, як метушились по сцені артисти, готуючись до початку вистави (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 209);  * Образно. Метушилися пошматовані хмари по небу (Іван Ле, Мої листи, 1945, 69);
//  біля (коло) чого, з чим. Робити якусь справу, що потребує багато клопоту, зусиль; клопотатися. Чого то і сей рік власне Ліля взяла на себе тую біганину: .. минулий раз вона ж метушилася з концертом (Леся Українка, V, 1956, 391); На одному обійсті метушилися люди біля молотарки (Микола Трублаїні, I, 1955, 42).