МЕЖУВА́ЛЬНИК, а, чол. Те саме, що межовик. Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (Петро Панч, II, 1956, 407).
МЕЖУВА́ЛЬНИК, а, чол. Те саме, що межовик. Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (Петро Панч, II, 1956, 407).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 667.