МЕЗОНІ́Н, а, чол. Верхній напівповерх або надбудова над серединою невеликого житлового будинку. Дерев'яний будинок із скляною верандою і мезоніном привітно визирав з-поміж кущів бузку (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 80).
МЕЗОНІ́Н, а, чол. Верхній напівповерх або надбудова над серединою невеликого житлового будинку. Дерев'яний будинок із скляною верандою і мезоніном привітно визирав з-поміж кущів бузку (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 668.