ОФІРУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок. і док., рідко. Свідомо йти на які-небудь труднощі; наважуватися на що-небудь. Доки мама не офірувалася ходити пішки з ним на відпуст, то їздили завсігди возом (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 58).
ОФІРУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок. і док., рідко. Свідомо йти на які-небудь труднощі; наважуватися на що-небудь. Доки мама не офірувалася ходити пішки з ним на відпуст, то їздили завсігди возом (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 58).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 816.