Словник української мови

ОЛЕ́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до олень, він, хоч і не почув рику, але натрапив.. на оленячий слід... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14); Морозне, повітря наповнилось костяним шумом оленячих ратиць (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 93); Пахощі міцної кави сповнюють літак, змішуючись із запахами свіжої картоплі, мороженої риби, оленячих шкур і бензину (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 3); Оленяча упряжка;
//  Пошитий з шкури оленя. Вадим посміхається.. Оленяча шапка насунута майже на брови, погляд розчулений (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 52);
//  Легкий, пружний, як у оленя (про ходу, крок). Він ішов попереду легкою, оленячою ходою, і було йому на серці легко та свіжо (Олесь Гончар, I, 1954, 437).
 Оленячий мох — білувато-сірий лишайник, який є основним кормом північних оленів у зимовий період; ягель. Глибокі розколини кори вкривав сірий оленячий мох (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 22).