Словник української мови

ОЛІ́ЙНИК, а, чол., заст. Той, хто виготовляє або продає олію; власник олійниці (див. олійниця 1 1). [Старий диякон:] Ти приходь на дворище до мене, я олійник, Агатофілом звуся, коло Термів моя оселя (Леся Українка, II, 1951, 229); Раптом сталася новина: Метелицю не приймають у компаньйони до олійника Гугнявого Петра (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 88);
//  Робітник підприємства, на якому виготовляють олію. Нехай в олійниці олійник тараном Макухам завдає якмога гіршу муку (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 45).