ОЛІ́МП, у, чол.
1. (з великої літери). Гора, на якій, за
віруваннями стародавніх греків, жили боги. Щось
величне й гарне встає перед очима: давній Олімп з
богами, .. закутаний в сизу імлу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313);
Вже по дорозі до Салонік з правого боку весь час стояв
перед нами Олімп (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 349);
// Зібрання,
сонм богів. * Образно. [Любов:] Закон причинності,
спадок, виродження, — от наші нові боги... [Острожин:]
Веселий Олімп, нема що казать! (Леся Українка, II,
1951, 13);
// перен. Вершина чого-небудь. Великий
Жовтень визволив жінку з мороку безправ'я, піднявши..
її до Олімпу державної влади (Радянська Україна, 12.III 1967, 4).
2. жарт., ірон. Верхівка визначних діячів літератури, мистецтва і т. ін. Літературний олімп.