ОЛІМПІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до олімп. Глянув Юпітер униз і побачив, що все — під водою, Що з-поміж тисяч мужів лиш один не втонув у безодні, Що з-поміж тисяч жінок лиш одна залишилась живою, Ще й неповинні обоє, богам олімпійським покірні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 309); * У порівняннях. Несподівано перед нею став, ніби живий, Павлусь серед зали, міцний, дужий, пишний, неначе олімпійський бог, з красою Феба (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 256).
2. перен. Який відзначається величною врівноваженістю, незворушністю, стриманістю; такий, як в олімпійця, олімпійців (про настрій і т. ін.). Що правда, мамо, то правда, — «олімпійство» не лежить в моїй натурі і трудно часом буває витримувать олімпійський спокій (Леся Українка, V, 1956, 229); Він зберігав справді олімпійський спокій, і гра переважно тривала в такому темпі (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 73).
3. Стос. до міжнародних спортивних змагань,
олімпіад (у 2 знач.). Волейбол став олімпійським видом
спорту (Вечірній Київ, 26.IX 1962, 4); В Інсбруку збудовано
величезне олімпійське містечко, вхід до якого..
заборонений усім, крім членів делегацій (Радянська Україна, 31.I 1964, 4);
Ніна мріяла стати олімпійською чемпіонкою (В ім'я Вітчизни, 1954, 37).
▲ Олімпійські ігри див. гра; Олімпійський спосіб
[змагань] — система проведення спортивних змагань,
за якою той, хто програв, вибував із змагання.