О́МПНО, діал.
1. присл. Негарно, неприродно; дивовижно. Хана, затиснулася в куток і звідтіля водила омпно виваленими очима (Яків Качура, II, 1958, 378).
2. у знач. присудк. сл. Прикро, неприємно; не по собі. [Сімон:] Мені самому омпно робиться, коли подумаю, що з нас зробилося за ті три тижні! (Іван Франко, IX, 1952, 10); Так омпно їй стало (Марко Черемшина, Тв., 1960, 62).