в означеннях
Тлумачення, значення слова «оніміти»:

ОНІМІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати німим, втратити здатність говорити. — Ще й онімію отут в цвинтарі в самотині, забудусь і говорити по-людській [по-людськії], — обізвалась Майбородиха (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 281); — Я онімів був, здичавів (Мирослав Ірчан, II, 1958, 180); Сава Григорович як онімів. Жодного слова не почули від нього фашисти (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 39);
//  Втратити на якусь мить здатність говорити й вільно рухатися під впливом якого-небудь сильного почуття, переживання. Як уступив він у вісімнадцятий рік, таким він зробився красенем невимовленним, невиписаним, що хто його уперше стрічав, то й стане перед ним й оніміє (Марко Вовчок, I, 1955, 346); Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Олександр Довженко, I, 1958, 493); Брати Милорадовичі з подиву в першу хвилину оніміли (Федір Бурлака, О. Веросай, 1959, 12).

2. Перестати говорити, замовкнути. — Марку! подивися, Подивися ти на мене: Бач, як я змарніла? Я не Ганна, не наймичка, Я... Та й оніміла (Тарас Шевченко, I, 1963, 322);
//  Перестати звучати, заглухнути (про звуки взагалі). Замовкли гармати, Оніміли дзвони (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); Шахта. Боляче: не дів. Онімів, оглух гудок (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 96).

3. Стати цілком нерухомим; завмерти, заціпеніти. Як зазиміс, то й жаба оніміє (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 99); Терешко весь онімів, застиг, як стигне на морозі вода, й боявся пропустити хоч одно слово (Енік, Тв., 1958, 420).

4. Втратити на деякий час чутливість, гнучкість, здатність рухатися (про частини тіла); затерпнути. Вам би хотілось гукнути Якимові, щоб дав допомоги звестися, та язик ваш не повертається, онімів, голос ваш заслаб, зник (Панас Мирний, IV, 1955, 314).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 697.

Коментарі (0)