ОНІМИ́ТИ, млю, миш; мн. онімлять; док., перех., рідко. Зробити німим. Сам не оглух — других не онімив (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 137).
ОНІМИ́ТИ, млю, миш; мн. онімлять; док., перех., рідко. Зробити німим. Сам не оглух — других не онімив (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 137).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 697.