ОШАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до ошаленіти.
2. у знач. прикм. Те саме, що ошалілий 2. Розрум'янена, ошаленіла, Тоня з розгону налітає на брата (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 8).
ОШАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до ошаленіти.
2. у знач. прикм. Те саме, що ошалілий 2. Розрум'янена, ошаленіла, Тоня з розгону налітає на брата (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 8).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 836.