ОШАЛЕНІ́ТИ, ію, ієш, док., розм., рідко. Те саме, що ошаліти. Ошаленівши, гнівний Хома гукав на льоту і людям, і коням, і моторам: «Швидше-бо, швидше!» (Олесь Гончар, III, 1959, 430); Натовп ще дужче ошаленів, найбільш войовничі грюкали в зачинені двері (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 97).