ОШАЛІ́ТИ, ію, ієш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Іван Котляревський, II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 106).