ОША́ТНИЙ, а, е.
1. Гарно, святково вдягнений.
Перед нею з'явився омріяний принц — ошатний,
культурний і з лиця набагато кращий за Халявку (Петро Панч,
На калиновім мості, 1965, 152); Мов краля із вілли, Вийшла
хазяйка. Ошатна, ясна (Іван Вирган, В розповні літа, 1959,
109);
// Гарно, святково прибраний, прикрашений.
Потім знову їхав [Гаркуша] по набережній,.. по широкій
ошатній вулиці Енгельса (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 64).
2. Гарний, святковий (про одяг, убрання і т. ін.). Входить Ніна, помолоділа, прекрасна, в ошатному вечірньому туалеті (Іван Кочерга, II, 1956, 293).