ОШЕЛЕШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШЕЛЕШИТИ, ту, шиш, док., перех., розм.
1. рідко. Сильно вдаряючи по голові, доводити кого-небудь до непритомного стану. — Буна дзіва! — сказав я йому і ошелешив прикладом по голові... (Олесь Гончар, III, 1959, 54); — А що там за шум, пане коридорний? — розгублено запитав хтось [із в'язнів]. — То вас не стосується. Немов довбешкою по голові ошелешив (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 182).
2. Надзвичайно дивувати, вражати; приголомшувати. Гальванеску.. продемонстрував свої схеми, зведення й виклади, ошелешуючи неймовірно великими числами (Юрій Смолич, I, 1958, 77); Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 170).