ОВЕЧА́ТИНА, и, жін., розм., рідко. Овечий запах, дух. Господиня дала їм важкий, збитий з вовни ліжник, від якого густо тхнуло овечатиною (Олесь Гончар, III, 1959, 16).
ОВЕЧА́ТИНА, и, жін., розм., рідко. Овечий запах, дух. Господиня дала їм важкий, збитий з вовни ліжник, від якого густо тхнуло овечатиною (Олесь Гончар, III, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 610.