Словник української мови

ОЖИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оживити. Виявлений у кризі памірського льодовика тритон, пробувши 5000 років у крижаному склепі, був оживлений і проіснував 12 годин (Хлібороб України, 5, 1964, 47); Рівна постать горянина стає ще стрункішою. Лице оживлене думкою (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 200);
//  у знач. прикм. Я її оживлених темних очей б'є безжурність (Ольга Кобилянська, I, 1956, 478).