ОЖИВЛЯТИ, яю, яєш і рідко ОЖИВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЖИВИТИ, оживлю, оживиш; мн. оживлять; док., перех.
1. Повертати до життя, робити знову
живим. Іди [зоре] веселити живучих і оживляти умерлих!..
(Леся Українка, IV, 1954, 281); Масна від вологи земля
оживляла коріння, гнала по стовбурах та гілочках життєдайні
соки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 60); * Образно. Роздумуючи
про долю культури, Тичина уїдливо іронізував над
націоналістами, що намагалися оживити труп реакційної
буржуазної культури (Поезія і революція, 1956,
53);
// Відновлювати фізичні й духовні сили, робити життєдіяльним.
Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли,
то вже почало смеркатися (Іван Франко, IV, 1950, 16).
2. перен. Відновлювати у пам'яті давнє, забуте,
зникле і т. ін. Оживляючи минуле, я сам інколи насилу
вірю, що все було саме так, як було (Максим Горький, Дитинство,
1947, 15); Щиро і радісно вітаю Вас в день Вашого свята.
Нехай той день оживить в пам'яті людській Ваші
заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому
народові велике слово українського генія — Т. Шевченка
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 395); Несподівана зустріч з Сергієм
Рудем оживила в пам'яті Олега Івановича тяжкий
випадок з його життя (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 88);
//
Пробуджувати знову; відновлювати. [Маруся:] Хто дав
тобі право оживляти занедбані надії?.. (Панас Мирний, V,
1955, 99); Навіщо ж ховати змарнілі квіти, навіщо
оживляти завмерлі мрії? (Леся Українка, III, 1952, 587); Вони
обидва, не перемовившись і словом, почували подих весни,
що оживлювала їхні задубілі чуття (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 300).
3. Виводити з стану млявості, байдужості; робити
жвавішим, веселішим. Мене радував її голос, мене
оживляла її присутність (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 335);
Торти й вина трохи оживили гостей (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 196); Почуття полегкості оживило його, вмить
підбадьорило (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 80);
// Надавати
рухливості, виразності, жвавості (обличчю, очам). Знов
усмішка оживила її вродливе обличчя, тільки це вже
була задумлива, тиха, трохи журлива усмішка (Семен Журахович,
Дорога.., 1948, 18); Злість оживила прим'яте, трохи
роздуте біля вух обличчя дукача (Михайло Стельмах, II, 1962,
12).
4. перен. Наповнювати життям, діяльністю і т. ін. Зв'язок з багатими ще тоді угро-руськими громадами оживив усю верховину (Іван Франко, VI, 1951, 38); — Він, — мотивувала вона цю пораду, — сам один, .. буде, певно, рад, як сестра заживе в нього, оживить його самітну хату та перейме почасти його ґаздівство в свої руки (Ольга Кобилянська, II, 1956, 311); Голодний Степ, мертву пустельну землю, беруться більшовики оживити — говорив газетний стовпчик (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 25).
5. перен. Робити інтенсивнішим, активнішим, діяльнішим. [Антоніо:] Не жахайтесь, любий друже! Постарів Тоніо, та ще живий, ще й хоче торг у вас тут оживити (Леся Українка, III, 1952, 113); Революція [1905—1907 рр.] безпосередньо оживила революційний рух в Німеччині, Австро-Угорщині і у Франції (Історія УРСР, I, 1953, 622).
6. перен. Робити яскравішим, барвистішим. Як весело, як молодо шумить Під берестом чи дубом віковічним, Стемнілу оживляючи блакить, Вогонь рибальський разом з поетичним! (Максим Рильський, Зграя.., 1960, 16); Ось знов, як з хмари, виткнувся рядок хлопців та дівчат і оживив образ ясними барвами строїв, молодими розпаленими обличчями... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); Завод, осяяний сонцем. Тільки як же його оживити, щоб не вийшло на папері сухе креслення? (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 187).