РВАЧКИ́Й, а, е, розм., рідко. Те саме, що рвучкий. Рвачкий вітер бив у лице, снігом заліплював очі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31); Аврелія молоденька, вродлива дівчина, в голосі і рухах є щось нервове, рвачке (Леся Українка, III, 1952, 274); — Він, взагалі, не рвачкий до праці (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 464).