РВОНУТИ і рідше ІРВОНУТИ, ну, неш, док., однокр.
1. перех. Порушуючи цілісність чого-небудь,
одним рухом рвучко розділити, розірвати його на
частини. Раптом молодий кріпак, що лежав на лаві, мов
ужалений, схопився.. і, хитаючись, рвонув на собі сорочку
(Яків Баш, На землі.., 1957, 10);
// Вкусити, гризонути.
Лежить [Лев], одкинув хвіст і смерті дожидає.. Кабан
кликом під боки стусоне; Жаднюга-Вовк рвоне його
зубами; Бугай товче рогами (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 137);
// Різко,
гучно пролунати. Гуд, веселий воркіт «Москвича» рвонув
і стихнув враз (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 333); І раптом вибухи
рвонули, роздерли залпи ночі тьму (Володимир Сосюра, II, 1958, 403).
2. перех. і без додатка. Рвучко, з силою смикнути,
потягти. — Я як рвонув двері, так защіпка і відскочила
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 182); — Ану, панове, сюди!
Визволяй бідних невільників! — відгукнулися веселі мужні
голоси, і чиїсь руки міцно рвонули грати (Зінаїда Тулуб,
Людолови, II, 1957, 119); Федоренко з серцем рвонув за
шворку, якою була перев'язана посилка (Яків Качура, Вибр.,
1947, 143); Він знову наблизився до Вутаньки і,
впіймавши її за руку, з силою рвонув до себе (Олесь Гончар, II, 1959,
254);
// безос. Човен рвонуло вбік, він перевернувся (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 122);
// Різким рухом, ривком висмикнути,
витягти; вирвати. Заколупне [відьма] нігтем волос та
й лічить: «Раз два, три...» — та як відбере дев'ять
волосів, та дев'ятий і рвоне зовсім... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
192); Дід сіпнув і, почувши на кінці вудочки опір, рвонув
її з води. На гачку тріпотів невеликий окунь (Володимир Гжицький,
Чорне озеро, 1961, 12); Тамара хотіла вибрати
Олечці по її зросту сорочку, але есесівка підбігла і,
рвонувши сорочку з рук, наказала брати підряд (Антон Хижняк,
і Тамара, 1959, 171);
// Ривком, різким рухом стягнути,
скинути, зняти що-небудь з когось, чогось. Ще Тихон
і не договорив, а вже Стеха, його жінка, ірвонула ключ
від пояса, і кинула йому під ноги (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
128); Мар'я.. рвонула плашок з голови і швиргонула його
на лаву (Панас Мирний, III, 1954, 148); Бандит.. рвонув з
плеча карабін (Михайло Стельмах, II, 1962, 181).
3. перех. Різко відокремити, відділити від стебла, гілки квіти, листя і т. ін.; зірвати. Біжучи, любисточку рвонула, унесла в хату (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 80).
4. перех. і без додатка. Вибухом розірвати на
частини, осколки, висадити в повітря;
// безос. Рвонуло за
бугром, хитнуло землю, обдало теплом... (Іван Гончаренко, Вибр.,
1959, 198).
5. перех. і без додатка, перен., фам. Узяти, одержати, захопити (перев. нечесно, незаконно, але з вигодою для себе). Це ж треба добре рвонути з гаманця паризьких банкірів.., а не взяти якихся там тридцять срібних... (Василь Еллан, II, 1958, 260).
6. неперех., розм. Поривчасто, раптово рушити, різко
почати рух. Кінь, як опечений, рвонув й попер з двору
(Панас Мирний, I, 1954, 292); Варивода сів на заднє сидіння,
і машина рвонула з місця (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 358);
Хлопчик міцно затиснув у жмені гроші і з місця рвонув
так, що тільки курява встала (Петро Колесник, Терен.., 1959,
373);
// безос. Рвонуло тачанку в рись (Андрій Головко, I, 1957,
354);
// Кинутися, помчати куди-небудь. Одна група
[розвідників] рвонула до найбільшої землянки і
закидала її гранатами (Василь Кучер, Голод, 1961, 282); Німці так
рвонули від Ленінграда, що чи наздогнали б їх і баскі
коні... (Остап Вишня, I, 1956, 303); * Образно. Як рвонула
вода з річки в канал, як зашуміла! (Олесь Донченко, VI, 1957,
277).
7. неперех. Рвучко, поривчасто повіяти. Буря рвонула, аж затріщала оселя у хаті, загуркотіло у вікна, заголосило в димарі (Панас Мирний, III, 1954, 11); Рвонув вітер під небесами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 219).
8. перех. і неперех., розм. Зробити що-небудь
енергійно, поривчасто. Я знову взявся за чемодана. Але в цю
мить Антоша рвонув голову з подушки (Іван Микитенко, II, 1957,
59); Жінка рвонула на лице .. покривало, хоч Саїд Алі
з повагою відвернувся від неї (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 35);
// Різко промовити що-небудь. — Ставай навколішки,
кланяйся народові. — Та як ти смієш?.. — рвонув був
барон (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 23).